
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Конні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Олеся Мамчич: «Мемуаристика – неймовірно заманлива річ: справжні люди, які розповідають реальні історії: що може бути цікавішим?»
На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає поетеса Олеся Мамчич.
- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- Останнім часом найбільше мене вразили мемуари Ірини Жиленко. Мемуаристика – неймовірно заманлива річ: справжні люди, які розповідають реальні історії: що може бути цікавішим? Для мене ця книжка виявилася особливою – в тому плані, що я не лише захоплено її проковтнула, а й певною мірою змінилася після прочитання, а це, погодьтеся, серйозний критерій.
Життя сім’ї Дрозд-Жиленко вразило неймовірною насиченістю цікавими бесідами, мистецькими подіями, творчістю – і майже повним аскетизном у плані побутовому. Я почитала-почитала і вирішила, що сама живу, як міщанка, і що треба щось із цим робити. Жиленко стала для нашої сім’ї дуже позитивним прикладом. Тепер, коли я надумаю енний день підряд податися на якісь літературні акції, чоловік нічого проти не каже. Ну і я мовчу, коли вдома ручка дверей відвалюється, але чоловік завис за цікавою книжкою.
Окрім того, надзвичайно радісно було відкрити для себе дитячу прозу Івана Андрусяка. У деяких місцях реготала до сліз.
З цікавістю прочитала збірку есеїстики Чеслава Мілоша «Велике князівство літератури». Якось так дивно виходить: ми комплексуємо перед поляками, вважаючи їх успішними, а себе – застиглими у ліні, хаосі, розхлябаності. Поляки – теж саме говорять про себе, але вже в порівнянні з німцями. А один приятель розповів, що німці вважають себе гіршими у порівнянні із точними швейцарцями... Воістину – все відносно.
А ще з розтягненою насолодою долаю два величезні томищі поезії «Чорне і червоне». Якось вони мені гарно на душу лягають, бо кожен автор представлений досить великою добіркою, щоб устигнути розсмакувати його поезію, - і водночас автори кожні 10-15 сторінок змінюються, що дозволяє тримати увагу.
- Як обираєте книжки для читання?
- Книги заводяться у нашій родині різними способами: їх дарують друзі – і їх тягнемо додому ми з чоловіком із різних крамниць. В результаті вдома завжди є певний запас ще не прочитаного, який ніколи не встигає закінчитися, бо примандровують нові й нові томи. Ну і ще часом у друзів позичаєш із якимсь відчайдушним сподіванням, що і це встигнеш прочитати. Крім того, є кіндл, туди скачуються тексти за якимось асоціативним і мало передбачуваним принципом.
- Які книжки можете порадити іншим?
- Що раджу почитати? Однозначно для мене найріднішим автором, якого я з любов’ю читаю-перечитую вже протягом 10 років, є митрополит Антоній Сурозький (Блум). Він – наш сучасник, помер 2003-го року в Лондоні. Це неймовірно осяйна, жива і яскрава постать. Він, напевне, найсильніше вплинув на мій світогляд. В інтернеті є всі його книги, варто лише погуглити.
Додаткові матеріали
- Марися Рудська: «Бездарні обкладинки сприяють піратству»
- Валентин Кузан: Хто не читав Бойченка – матиме великий гріх
- Антон Санченко: «Ефіопська січ» Кожелянка настільки несподівана й потужна, що навіть не хочеться прискіпуватися до дрібниць
- Юля Смаль: Я відсилаю всіх читати казки
- Анна Лобановська: Про справжнього Сковороду після прочитання роману Володимира Єшкілєва ми стали знати ще менше
- Володимир Арєнєв: Книжки роблять людину мислячою, отже — вільною
- Світлана Ройз: «Я — не просто книжковий хробак, я книжковий пилосоc»
- Тетяна Лемешко: «Покладаюся на власну інтуїцію – серце підказує, що й коли прочитати»
- Віктор Марущенко: «Сучасній людині вдома досить мати Біблію, твори Шекспіра і Достоєвського»
- Сергій Цушко: «Буфонади в літературі не визнаю»
- Катерина Міщук: «Відповіді на свої життєві питання читач може отримати зовсім несподівано…»
- Василь Карп´юк: «Часто повертаюся до улюблених авторів і завжди тішуся їхнім новим книгам»
- Оксана Шалак: «Коли читаю та перечитую поезію і прозу, керуюся тільки власними вподобаннями, відчуттям справжності»
- Марина Соколян: «Я би радила читачам не зациклюватися на якомусь одному жанрі»
- Артем Чех: «Початих книжок і не перелічити. Тільки дочитувати немає часу...»
- Богдан Пастух: «Серед крику сучасного рекламно-хапального дійства все частіше хочеться повертати голову назад»
- Ірма Вітовська: Книжки обираю стихійно
- Маріанна Малина: «Читання — це справа настрою. Іноді тягне на жахіття»
- Олексій Цвєтков: «Читаю зараз книгу американського філософа Рональда Дворкіна «Справедливість для їжаків»
- Анна Малігон: «Раніше не мала шкідливої звички недочитувати книг, а зараз таки грішу»
- Тетяна Винник: «Коли вдається знайти в книгарні гарну, прекрасно оформлену, дитячу книжку, не дивлюся на ціну»
- Олексій Порвін: «Коли мова йде про книжки — особливо важко сказати «я вибираю»
- Володимир Чернишенко: З величезним задоволенням перечитав збірку дорослих оповідань Кіплінґа з веселенькою назвою «Місто страшної ночі»
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем